Софія та я зачудовано вдивляємось у об'єктив фотоапарата

Я як завжди ненафарбована, підстрижена абияко, у своєму сторічному літньому сарафані (а ще плекаю амбіції розкрутити свій власний блог у іпостасі модної дівиці, там же треба разів по чотири на день міняти свої вбрання (:) Але настрій, як бачите, піднесений - усміхаюсь дуже солодко і квітково, а чому? А тому-що біля мене стоїть маленька перлинка, коштовна намистинка, моя доня Софія. Котра, як зауважив фотограф, фотоапарат сприйняла досить навіть дружелюбно, пішла з ним на контакт так би мовити. Я ж то знала звичайно, до чого то все йшло - Софія уже "узяла його собі на мушку" так сказати - як вже не вдалось мамин ноутбук поцупити, то принаймні цю нову цікаву штукенцію з передком, що постійно висувається і дражниться... Однак, до драматичної тяганини не дійшло, я вчасно відвела Софійчину увагу, здогадайтесь на що... Ага, на мультики - от яка я винахідлива мамуся. (: